НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

СПЕЦКУРСУ “методи палеоекологічних досліджень”

для студентів V курсу спеціальності 8.07.08.01 “Екологія і охорона навколишнього середовища” освітньо-кваліфікаційного рівня магістр денної форми навчання.

Обсяг спецкурсу – 36 год. – лекцій.

Автор – професор В.І. Узіюк.

Форма контролю – залік.

Мета курсу – лекційно ознайомити студентів екологів-магістрів з основами наук “екологія” і “палеоекологія”, їхнім зв’язком з іншими дисциплінами та значенням палеоекології для геології. Навчити виконанню палеоекологічних досліджень різними макро- і мікроскопічними методами, об’єктами вивчення яких є рештки палеофауни, палеофлори і породи, що їх вміщують.

Анотація. Згідно з програмою одне лекційне заняття присвячене ознайомленню студентів з основами екології та палеоекології, зв’язком цих наук з іншими дисциплінами і завданнями, які вони вирішують. На протязі решти програмного часу передбачено вивчення студентами з допомогою лекцій викладача десяти методів палеоекологічних досліджень, що ґрунтуються на макро- і мікроскопічному дослідженнях рештків палеофауни і палеофлори та вмісних порід, а також застосуванню їх для вирішення конкретних завдань.

Зміст програми

№ п/п	Тема та короткий зміст розділів
1.	Загальні відомості про екологію, палеоекологію, їхні завдання та зв’язок з іншими науками.
2.	Морфо-функціональний метод палеоекологічних досліджень.
3.	Мікроспори і пилок викопних рослин, їхнє фізіологічне призначення, палеонтологічна та палеоекологічна інформа-тивність. Мікроскопічний мацераційний метод спорово-пилкового аналізу.
4.	Мегаспори викопних рослин, їхнє призначення, палеонтологічна та палеоекологічна інформативність. Мікроскопічні мегаспорові мацераційний і шліховий методи палеоекологічних досліджень.
5.	Мікроскопічний анатомо-морфологічний метод палеоекологічних досліджень. Використання слідів зміни клімату в палеоекології.
6.	Кутикулярний метод. Принцип актуалізму. Актуалістичний метод, його інформативність і напрями його використання.
7.	Кількісні методи палеоекологічних досліджень.
8.	Експерементальні та палеобіохімічні методи.
9.	Тафономічний метод. Терміни тафономічного та біоекологічного змісту, методики проведення досліджень і обробки їхніх результатів. Інформативність методу і головні напрями його використання.
10.	Палеоекологія викопних наземних рослин карбону.
11.	Палеоекологія кам’яновугільних басейнів України.

ЛІТЕРАТУРА

Головна

1. Киселев Г.Н., Попов А.В. Общая палеоекология. Учебное пособие.

– С.-Пет.: Изд-во С.-Пет. ун-та, 2000. – 132 с.

2. Геккер Р.Ф. Введение в палеоекологию. – М.,1957.

3. Степанов Д.Л., Буранова А.Т., Иванов А.О. и др. Палеоекология. Учебное пособие. – Л.,1990.

4. Красилов В.А., Зубаков В.А., Шудбдинер В.И. и др. Экостратиграфия. Теория и методы. – Владивосток, 1985.

Допоміжна

1. Вялов О.С. Следы жизнедеятельности организмов и их палеонтологическое значение. – К.: Наук. думка, 1966.

2. Красилов В.А. Палеоекология наземных растений. – Владивосток, 1972.

3. Криштофович А.Н. Палеоботаника. – М., 1957.

4. Мейен С.В. Основы палеботаники. – М., 1987.

5. Физические и химические методы исследований в палеонтологии / Под. ред. А.Ю. Розанова. – М., 1988.